24.03.2015 17:36, Марія Жартовська, Павло Шеремет, УП
< ... >
– Минув рік з моменту окупації Криму. Коли ви пригадуєте події тих днів, чи не відчуваєте почуття провини за те, що зробили не усе, що могли, щоб зупинити окупацію? Можливо, якби стали відстрілюватися в Криму – ворог не прийшов би на Донбас?
– Сьогодні про багато речей ми можемо говорити більш відверто, ніж рік тому. Хочу нагадати про атмосферу того періоду, коли ми зайшли в Верховну Раду.
Не те що військових, в Києві не було жодного міліціонера. Нас інколи питають, чому ми не відправили до Криму спецназ, або військових. Ніби в Києві туди і назад марширувала армія і спецназ, а ми їх не відправляли. Та не було в Києві жодного міліціонера!
Два-три тижні хлопці з "Самооборони Майдану" після кровопролитних боїв охороняли ключові відомства, від главку, який був насичений зброєю і який кинули і втекли, до об’єктів парламенту, адміністрації президента та інших. Коли ми викликали генералів, вони були або хворі, або у відрядженні, або ніяк не могли прибути.
Треба розуміти, в той період багато хто ще не знав, як воно і куди хитнеться. А ми бачили репортажі про те, що дають дозвіл на введення російських військ. Бачили, що стоять російські підрозділи біля Чернігова, Харкова, Сум, Донецька, Луганська, в Придністров'ї і в Криму.
Ми не знали, де буде головний удар противника. Чи він буде в Криму, чи з Чернігова, звідки кілька годин танкового ходу до Києва. Ми шукали, чим захистити Київ. Розробляли детальний план, як захистити столицю, якщо танки підуть на Київ з Чернігова.
Щоб давати оцінки, треба пам’ятати атмосферу і обставини того періоду. Нагадаю, що ми перебували в державі, де СБУ два роки насичувалася ФСБістами і всі силові структури також.
Нагадаю, що силовики в Криму повністю перейшли на бік окупанта. Кримська "Альфа" і "Беркут", який стояв на перешийках, були озброєні до зубів. В Крим було вивезено багато озброєння.
Тобто фактично ми там мали силові структури, які були формально українськими, а реально перебували на боці супротивника.
Пам’ятаю, в перші дні роботи Секретарем РНБО я був в шоці від того, коли зрозумів, що мені надіслали зумисно неправдиві розвіддані щодо подій в Криму. Тобто спецканалами української держави на найвищий рівень надсилалася дезінформація.
Багато підрозділів українських служб діяли там на боці ворога. Тож коли питають, чому ми не віддали наказ стріляти, я нагадую цифри. Військові, які згодом склали присягу на вірність іншій державі не могли стріляти.
– Там же було значно більше військових.
– Подивіться, скільки відсотків лишилося в Криму. Понад 50 відсотків.
Ми були в дуже дурній ситуації, бо нам, з одного боку, доводилося ходити й говорити про те, що наша армія найбільш спроможна, а нам ввечері надходить інформація про те, що деякі командири частин ввечері п'ють коньяк з російськими командирами.
За кожним був прикріплений не просто хтось, а бажано одногрупник, однослуживець, старий товариш, друг сім’ї, який малював йому перспективу в Росії. Зрештою багато зараз вже і Путін розповідає – про ветеранів, які приїжджали, які опрацьовували… З вечора коньяк пили, а зранку розігрували виставу, як захищають частину, але не можуть.
– Тобто ви зробили все, що змогли?
– Ні, звичайно, ні. Бо ситуація надзвичайно нестандартна. Ситуація, коли нема правоохоронних органів, армії, СБУ, коли доводиться ухвалювати просто нестандартні рішення. От я скажу, як ми зупинили їх на півночі Луганщини – просто почали самі захоплювати районні адміністрації.
Ну, ніякий військовий стратег і ніяка доктрина такого не описували. Ми бачимо, вони беруть район за районом. Що робити? Кажу: "Хлопці, давайте захоплювати ці районні адміністрації, поки вони ще їх не захопили самі". І ми почали самі захоплювати наші українські районні адміністрації.
Тобто цілковито ірраціональне, нестандартне рішення. І давати цьому оцінку є складно, 5 чи 1. Але можу сказати дуже відповідально – що план Путіна – це був не шматочок, не ця сосиска з третини Донецької і Луганської областей. План Путіна був куди масштабніший. Це була мінімум Новоросія з 8 областей, "Русская весна", як він планував.
Я відповідально можу говорити - він був глибоко переконаний, що це буде дуже просто. Що його будуть там зустрічати з гармошками і квітами, коли будуть входити російські диверсанти.
І хочу сказати – ми не тільки втримали, а перейшли в контрнаступ і змогли притиснути одну з найпотужніших імперій світу з однією з найпотужніших армій до російського кордону. Дуже часто силами добровольців, силами звичайних юристів, викладачів, студентів.
Путін намагається іронізувати, що ми з таксистами і з шахтарями воюємо. А потім ми читаємо сповідь якутського танкіста.
Тож я йому хочу сказати: силами українських студентів, правників і підприємців зупинили ми твою орду. І коли мені скажуть: "А дайте підсумок за той рік", я можу сказати точно і впевнено – план Путіна по Україні був зірваний. План Путіна щодо України і зміни світового порядку був набагато масштабніший. А в результаті його дій сьогодні Росія може повторити долю Радянського Союзу.
©
